ЯСКРАВІ́ШАТИ, ає, недок.
1. Ставати яскравішим. Темрява швидко гусне. Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 23); Бій вигримував дедалі чутніше, стрічки трасуючих куль, перетинаючи темні міжгір’я, наближалися, яскравішали (Олесь Гончар, III, 1959, 334).
2. перен. Набирати виразності, досконалості. Їхня [бандуристок] творча лабораторія — спів. А він виростає, могутнішає, яскравішає тільки у пісні, у щоденній роботі над собою (Народна творчість та етнографія, 5, 1973, 82).