ЯСЕННИЙ 1, а, е. Прикм. до ясна;
// Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки).
ЯСЕННИЙ 2, а, е, діал. Ясний. — Серед тої погані і тьми одна лиш згадка, світло мов ясенне, сіяє — пам’ять тої сторони підгірської, і споминки про нього, про Яця-коваля (Іван Франко, XIII, 1954, 57).
♦ Грім би тебе (його, її, їх і т. ін.) луснув ясенний — те саме, що Грім би тебе (його, її, їх) вдарив (див. грім). Пан комендант кидає трубку, витирає піт з лоба і кляне в голос: — А грім би вас луснув ясенний! (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 152).