ЯСЕНЕЦЬ 1, нця, чол.
1. бот. (Diciamnus, L.). Багаторічна трав’яниста ефіроносна рослина родини рутових з дрібнопірчастими листками. В лісах Кавказу, Криму та по деяких байраках України росте своєрідна рослина — ясенець — з досить великими білувато-рожевими квітами та ясенеподібними листками (Наука і життя, 5, 1960, 38).
2. діал. Золототисячник. Росте золототисячник по всій Україні, на Північному Кавказі, в Литві, Середній Азії та в центральній смузі РРФСР. У народі називають його середушником, ясенцем, а також центурією (Знання та праця, 4, 1974, 29).
ЯСЕНЕЦЬ 2, нця, чол. Зменш.-пестл. до ясен. І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (Павло Тичина, II, 1957, 314).
ЯСЕНЕЦЬ 3, нця і нцю, чол., розм. Перший тоненький льодок на річці, ставку і т. ін. Довше дивилася на себе [Христина]: і коли припадала до джерельця пити воду, і коли зупинялася на першому льодку-ясенцю (Михайло Стельмах, I, 1962, 154); У лісі коні пішли хутчіш… Лід-ясенець, напнутий на калюжах, дзвінко ломився (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 107); Леонід Трохимович усе порався біля верстата. Припасовуючи заготовку майбутньої деталі, поглядав на прозорий ясенець віконної шибки, до якої припадали у веселому танку пелюстки-сніжинки (Вечірній Київ, 12.I 1971, 1).