ЯРИЖКА 1, и, чол., заст. Ярига. — Чи одняли б були землю в мене, якби я мав гроші?.. Підсипав би яризці [ярижці] п’ятдесят карбованців, як отой волоцюга… «Не займай моєї землі!..».. І не заняв [зайняв] би… (Панас Мирний, II, 1954, 209); Ярижка наче прикипів очима до пиріжків… Саня помітила, поклала кілька на тарілку, поставила на стіл. — Їж, чоловіче добрий (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 120).
ЯРИЖКА 2, и, жін., лінгв. іст. Правопис, запропонований у 1876 р. для українських видань, за яким буква ы (єри) вживалася на позначення звука и, а буква и — звука і.