ЯРИ́ЦЯ, і, жін.
1. розм. Яра пшениця. Весною на своїм полі вони сіяли ярицю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 433); Яриця-пшениця зеленіла (Олесь Донченко, IV, 1957, 147).
2. діал. Суниця. До бору, тетюрко [тетерко], до бору.., там тобі вода з криниці, там тобі ягоди яриці (Словник Грінченка).