ЯРИНА́, и, жін.
1. Сходи або посіви ярих культур. За річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Петро Панч, I, 1956, 591); Зелені сходи ярини купалися в росах (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 183).
2. діал. Городина, овочі. [Осел:] Цілий день возив [хазяїн] мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду (Іван Франко, IV, 1950, 79).