ЯРО 1. Присл. до ярий 2. Іскряно й яро червоніють цілі різи польового маку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Угорі так яро сяють зорі, ні одна не криється за хмари (Леся Українка, I, 1951, 237); Наче троянди, в вінку небозводу Яро горять кораблів прапори (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 64); Не завжди проносяться майські дощі над цим краєм, але вже як пройде ось такий, то люди зітхнуть одразу полегшено, і все навкруги завруниться, яро зазеленіє (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 123).
ЯРО 2. Присл. до ярий 3. Мокрина яро й якось дико блискала карими очима (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); — Мамкою присягаюсь, сусідо! — яро заклявся Проць і дрібно перехрестився (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 177).