Я́РКО, розм. Присл. до яркий. Сонце ярко світило (Гнат Хоткевич, II, 1966, 64); Проходять [у «Бориславських оповіданнях»] живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38).
ЯРКО
Тлумачення слова