ЯНГОЛЯТКО

ЯНГОЛЯ́ТКО, а, сер. Пестл. до янголя. Незабаром Чайчиха входить до просторого кабінету Стадницького, і її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри.. Від неї в’яжуться примхливі тіні на ліпленій стелі, на якій весело кружляють ситі янголятка (Михайло Стельмах, I, 1962, 296); [Гапка (взяла в Домахи дитину):] Ну, кричи ж, кричи! Тепер ти найстарший у господі! Ох ти, моє янголятко! (Марко Кропивницький, II, 1958, 180);  * У порівняннях. Невже він більш ніколи не побачить .. панну Теофілію, біляву, як янголятко з Рафаелевих картин? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 145).