ЯНГОЛЯ́, яти, сер.
1. Зменш.-пестл. до янгол. Здається, двоє неповинних янголят злетіли з самого неба, усілися у невеличкій хатці, на невеличкій постельці і завели свою голосну й радісну пісню… (Панас Мирний, I, 1954, 207); — Ой боже мій, нащо він тобі здався, що ти його на небі заховав? Хіба у тебе янголят мало? (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 127).
2. перен., заст. Про дівчинку або хлопчика, які відзначаються своєю красою, невинністю, ніжністю. — Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко. З виду янголя, а в душі гаденя (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 183).