ЯМБ

ЯМБ, а, чол. У силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на другому складі (◡ —́), напр.: Нас во|ля Пар|тії|єдна (Сосюра). Форма поезії Грабовського різноманітна. Він вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін. (Українська література, 9 клас, 1957, 177); Читаючи драматичні поеми Лесі Українки чи її ж «Камінного господаря», раз у раз чуєш ніби відгук сталевих і оксамитних воднораз ямбів Пушкіна, відгук його «маленьких трагедій» (Максим Рильський, IX, 1962, 130);  * У порівняннях. Іде [Р. Бернс], осяяний видінням Прийдешніх, неминучих літ, І крок, мов ямб, чітким дзвенінням Квадратний міряє граніт (Микола Бажан, Роки, 1957, 207).