Я́КІРНИЙ, а, е.
1. Прикм. до якір 1. Важко повертає своє металеве тіло теплохід «Марафон», скрегоче якірними лебідками і бере курс на Грецію (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 417); Пихкає катер, бряжчать якірні ланцюги, віддалено лунають людські голоси (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 86);
// Який утримується на місці за допомогою якоря. Море було начинене якірними, магнітними й плавучими мінами (Василь Кучер, Голод, 1961, 432).
2. ел. Який є частиною якоря (див. якір 2).