ЯК-НЕБУДЬ, присл. неознач.
1. Якимсь чином, способом; так чи інакше. Чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому і уломилась. Чоловік той хоче, щоб підв’язати як-небудь, так шкапа не стоїть (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 53); — Може, як-небудь розгорюємось на скотинку: свій хліб буде. Сам хазяїном станеш (Панас Мирний, I, 1949, 163); — Тільки ти — обережненько. Може, як-небудь прохідними дворами (Андрій Головко, II, 1957, 598).
2. Погано, недбало, абияк. А потім Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь… Друже мій (Тарас Шевченко, II, 1963, 423); — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережала б там як-небудь та й годі! (Панас Мирний, II, 1954, 250).
3. Колись у майбутньому. Я як-небудь заїду та й візьму [книжки] з собою, щоб поробити на кожній відповідні написи (Панас Мирний, V, 1955, 429).