ЯГНИЧКА

ЯГНИ́ЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до ягниця. Він.. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 338); «Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок», — подумав Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 57);  * У порівняннях. Як у селі заявився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 85).