ЯГДТАШ

ЯГДТА́Ш, а, чол. Мисливська сумка для дичини й дрібного звіра. З підперезаного величезного живота звисав важкий ягдташ, повний дичини (Олександр Довженко, I, 1958, 422); Сашко підтягнув на плечі набряклий ремінь ягдташа (Олекса Десняк, II, 1955, 402); З двостволками і ягдташами за плечима ми йшли стежкою край степового шляху (Олесь Донченко, VI, 1957, 362);  * Образно. На вулиці, в дорозі, в гостях.. прицілювався [П. К. Саксаганський] своїм гострим оком — постріл, і в ягдташі його пам’яті вже зберігається цікавий, потрібний йому жест, вираз обличчя, інтонація (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 205).