Я́ЧНИК, а, чол. Хліб, корж або млинець, спечений з ячмінного борошна. Данько бачив уже свою Каховку містом щастя, де всі люди ходять у нових чоботях, де, замість ячників, їдять калачі та паски (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 9); — А мені оце вчора принесла моя Федора ячників, — похвалився Молибога (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 341).
ЯЧНИК
Тлумачення слова