ЯБЛУНЬКА

Я́БЛУНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до яблуня. Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Тарас Шевченко, II, 1963, 374); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Олесь Гончар, III, 1959, 315); Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 117);  * У порівняннях. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Мирослав Ірчан, II, 1958, 119).
♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуньки див. відкочуватися.