Я́БЛУЧНИК, чол.
1. род. а, заст. Торговець яблуками.
2. род. у. Яблучне вино; сидр. Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на цілий день, наповнюючи шипучим медом і яблучником подорожні боклаги (Іван Франко, VI, 1951, 10).