СЕ 1, част., заст. Це (див. це 1). — Де то се наш Василь? — спитав Грицько, опускаючись на землю, коли вони дійшли до бурти (Панас Мирний, IV, 1955, 13); Іде [Петро] до хати. Квітки коло хати позасихали і позаростали бур’яном. Як ось чує — наче хто співає стиха. «Боже мій! Чий же се голос?» (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 193); — Наші люди його бачили востаннє у Хмелинцях, а се і мати поїхала туди до його (Марко Вовчок, I, 1955, 216).
СЕ 2 див. сей.