КЕ, невідм., розм., рідко.
1. Уживається як присудкове слово в знач. дай, подай. — Ке мені шматок рибини, — простягаючи руки, каже Яків (Панас Мирний, I, 1954, 297).
2. Уживається як вигук спонукання до дії; ану, анумо. — А ке, лиш, зайдім поспитаємо (Іван Ле, Україна, 1940, 123).
3. Уживається як вигук спонукання в знач. глянь, дивись. Раптом Дорина випросталась.., подивилася з-під руки на ворота. — А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (Іван Микитенко, II, 1957, 350).