БЕ 1, виг. Звуконаслідування, що відтворює крик кози або вівці. Вівці ліниво згинають коліна.. Гелі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: бе-е… ме-е… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320).
♦ Ні бе ні ме [ні кукуріку], зневажл. — нічого не тямити, зовсім не розумітися на чомусь. Не вміє ні бе ні ме. Ні бе ні ме не знає (Номис, 1864, № 6059); Що твої промови, Коли ти ні бе ні ме В правилах із мови (Степан Олійник, Вибр., 1959, 157).
БЕ 2, виг., дит. Уживається для вираження огиди до чого-небудь;
// у знач. ім. бе, невідм. Про щось гидке, погане. Не руш того, бо то бе (Словник Грінченка).