АЗ, а, чол., заст.
1. Стара назва літери «а». У понеділок Кирилик уже викрикував на всю хату аз, буки, віди… (Панас Мирний, I, 1954, 152); Поважно.. приступивсь Семен до граматки і силкувався таким самим, як у Романка, голосом проказувати з ним: аз, буки, віди… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100).
♦ Ні аза не знати (не розуміти і т. ін.) — нічого не знати (не розуміти і т. ін.); Починати з азів — починати з початку, з найпростішого. Людина він політично грамотна, чи зручно йому з «азів» починати з групою дільниці? (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 190).
2. тільки мн. Літери. Вночі вивчає згорблений Спіноза Біблейські темні титла і ази (Андрій Малишко, I, 1956, 377).
3. тільки мн., перен., розм. Первісні, початкові відомості; основи чого-небудь. Вивчіть ази науки, перш ніж намагатися зійти на її вершини (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 229).