ВЗІРЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до взірець 1, 2.
2. Який може бути зразком для інших; дуже гарний; відмінний. [Префект:] Друже, ти й так уже великого досяг: взірцевий маєш хор панегіристів, такий і в Римі не щодня почуєш (Леся Українка, III, 1952, 448); Другого дня дядя Ваня застав своє робоче місце у взірцевому стані й міг лише здогадуватись, хто йому допоміг (Юрій Яновський, II, 1954, 101).