ВИЗИ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до визискувати. Незаможник свідомий своєї належності до класу гнобленого, класу визискуваного, класу передового передусім (Василь Еллан, II, 1958, 88);
// у знач. ім. визискуваний, ного, чол. Той, кого визискують. — Колись буде така революція, яка одним замахом доконає побіди визискуваних над визискувачами, утиснених над тиранами (Іван Франко, IV, 1950, 309).
ВИЗИСКУВАНИЙ
Тлумачення слова