ВИЗИМОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЗИМУВАТИ, ую, уєш, док.
1. неперех. Проживати зиму, існувати протягом зими. Визимовував лелека У далекій стороні (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 37); Ото пасіка… Визимувала добре. Будемо з медом… (Остап Вишня, I, 1956, 373);
// Виживати зиму, залишатися жити після зими. Щоранку тривожно оглядали поле — чи жива пшениця? Жито визимує, а от пшениця — утла… (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 15).
2. перех., розм. Годувати, доглядати протягом зими. Бере [Тихон], коли до чого чоловікові приходиться, що не здужа визимувати, бере, кажу, і скотину (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 132).