ВИ́ЗВОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до визволити. Жив в Римі десь.. Памфилій, визволений раб, грек родом (Іван Франко, XIII, 1954, 214); Депо працюватиме на новому місці до того дня, коли можна буде повернутися на визволену від окупантів Батьківщину (Олесь Донченко, III, 1956, 442);
// у знач. ім. визволений, ного, чол. Той, кого визволили, звільнили від чого-небудь. [Кассандра:] Чи ти бачив, як оборонця визволені славлять? (Леся Українка, II, 1951, 287); Визволені не можуть забути визволителів, це зрозуміло (Олесь Гончар, I, 1954, 311).
ВИЗВОЛЕНИЙ
Тлумачення слова