ВИЗВІРЯТИСЯ

ВИЗВІРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИЗВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю. [Готліб:] Се ти так на старого чоловіка визвіряєшся? (Леся Українка, IV, 1954, 256); — Це що? — визвірявся Карпо Нехльода і підвищував голос так, щоб його чули за дверима інші прохачі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 149); — Одчепись, поганий! — визвірилась на його Ганна так, що аж в хаті стихло (Нечуй-Левицький, I, 1956, 98); Гнида визвірився на них [дітей]: «Я чорту звідси!» (Андрій Головко, II, 1957, 127).