ВИЗВІЛ

ВИ́ЗВІЛ, визволу, рідше визволу, чол. Те саме, що визволення. Чим частіше думав про визвіл.., тим частіше оті папери ставали мені перед очима (Іван Франко, II, 1950, 345); Щеня припне [хлопець] на мотузочці та й держить його голодне. Воно вищить, задравши голову, визволу просить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 279); [Дон Жуан:] Я б розрубав їх [громадські пута] знову, коли інакше з них нема визволу (Леся Українка, III, 1952, 408); Гейбо з усією переконливістю став доводити негайну потребу їхати на визвіл Василя Йвановича (Юрій Яновський, Мир, 1956, 124).