ВИ́ЗУБЕНЬ, бня, чол.
1. Пошкодження, виїмка на лезі гострого знаряддя; щербина.
2. Зубчастий виступ на чому-небудь. Картини зміняються за кожним закрутом бистрої річки; їдеш неначе між двома темно-зеленими стінами, що вирізуються на небі зеленими визубнями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Коли одна з них [вогняних гір] падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354); Він ішов у непроглядній темряві [печери] впевнено, видно, знав кожен поворот, кожен закуток і кожен визубень (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 222).