ВИ́ЗНАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до визнати 1—3. На Україні є багато визнаних широкою громадськістю артистів, самодіяльних та професіональних читців, дикторів, лекторів (Мистецтво, 2, 1966, 38); Андрій Горленко ще на японській війні був тяжко поранений і визнаний цілковитим інвалідом (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 22).
2. у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий всім або багатьом. Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Юрій Яновський, I, 1958, 439); В числі передовиків змагання шахтарів ідуть старі досвідчені гірники, визнані майстри (Радянська Україна, 31.VIII 1958, 1).