ВИ́ВИХНЕНИЙ, ВИ́ВИХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вивихнути;
// у знач. прикм. Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 183); Він і шарлатанів, мабуть, обожнював через своє замилування всім хворобливим, вивихнутим, безглуздим і шкідливим (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 190).
ВИВИХНЕНИЙ
Тлумачення слова