ВИВІВАТИ, аю, аєш і ВИВІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИВІЯТИ, ію, ієш, док., перех.
1. Віючи, видаляти що-небудь з чогось, звідкись або кидати кудись, на щось. Сухі вітри вивівають з ґрунту вологу, і випиває її гаряче сонце (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 34); В бережках нежданно прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 133); За кілька днів вітри вивіяли вологу, якої із зими було малувато, бо сніги перепадали невеликі, а морози давили, як на пропасть (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 74).
2. Віючи, очищати вимолочене зерно від полови, пилу і т. ін.; провіювати. [Пшеницю] помолотити, вивіяти (Словник Грінченка).