ВИ́ВІТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вивітрити. Між скелями ущелина, водою в віках розмита, вивітрена падь (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 392);
// у знач. прикм. Поруч, у заростях, лежало.. вивітрене, як перепрана ганчірка, весло (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 89).
ВИВІТРЕНИЙ
Тлумачення слова