ВИ́ВІРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вивірити. Прокурор знову взявся до роботи і до кінця робочого дня працював діловито й точно, як добре злагоджена і вивірена машина (Вадим Собко, Справа.., 1959, 175); Здаля.. можна було помітити точні, добре вивірені й виміряні рухи [робітників] (Юрій Смолич, I, 1958, 75).
ВИВІРЕНИЙ
Тлумачення слова