ВИВІДНИЙ

ВИВІДНИ́Й, а, е. Який служить для виведення, видалення чого-небудь звідкись. З його [пароплава-поплавка] вивідної труби вдень і вночі з глухим ревом ллється на берег могутній потік сірого мокрого ґрунту (Олесь Донченко, II, 1956, 83); Вивідною канавою, забрьохані й брудні, вони [парубки] волокли побитого Вівденка (Іван Ле, Право.., 1957, 150); Коли машина закінчить обчислення, результат надходить у вивідний і друкуючий пристрої (Наука і життя, 6, 1963, 40).