ВИ́ВІДКИ, док, мн. (одн. вивідка, и, жін.), діал. Розвідування, розвідка. — Це ж мої тіточки, мої непрохані наглядачки.. послали її до тебе на вивідки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 238); Це правда, що Ганна сама не була в партизанах, але знала ж їх усіх.. Хто ходив для них аж у місто на вивідку? Ганна (Юрій Яновський, Мир, 1956, 55).
ВИВІДКИ
Тлумачення слова