ВИ́ВЕРТ, у, чол.
1. розм. Вигадливий поворот, вигин, незвичайний рух кого-, чого-небудь. І от якийсь легенький пантерячий скік [літака], виверт якийсь ледве помітний і ввесь ваш страх.., хоробрість ота ваша наниз посунулась… (Остап Вишня, I, 1956, 207);
// Дуже крутий вигин (дороги, стежки і т. ін.). Працюючи водієм єдиної колгоспної автомашини, він виявляв чудеса винахідливості, щоб змусити цей допотопний примус на латаних колесах торохтіти по вибоїнах і вивертах пальмірівських доріг (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 49);
// перен. Відхилення від чого-небудь загальновизнаного, загальноприйнятого. Партія боролась і бореться проти абстракціонізму й інших формалістичних вивертів у мистецтві, водночас засуджуючи й сірі, посередні твори (Літературна Україна, 19.III 1963, 1);
// перен. Незвичайний вислів, зворот. І тут же чемненько вивернули [бандити] йому кишені і, не знайшовши там ні цента, вилаяли з такими нечуваними вивертами, що «пан меценас» розреготався (Петро Колесник, Терен.., 1959, 261).
2. Хитрощі, спритна, хитра дія, що має на меті досягнення або уникнення чого-небудь. Теорія «нейтральності» є брехливий і підлий виверт, який допоміг буржуазії оволодіти масами в 1914—1918 роках (Ленін, 29, 1951, 450); Інші теж відмовились від коньяку, не вдаючись ні до яких вивертів, прямолінійно (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 148).
3. діал. Вивертень. Повзучі зелені поясники вилися попід ноги, плуталися поміж корінням величезних вивертів (Іван Франко, VI, 1951, 11).
4. у знач. присл. вивертом. Незвичайно вигинаючись. А тими дорогами «морські ластівки» [дельфіни] і вивертом ходять, і краять їх, дороги ті, гострими хвостами своїми (Остап Вишня, I, 1956, 201); Ліва рука його звисала якось вивертом: результат поранення (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 93).