ВИ́ВАЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виважити. Далі одно по одному загули з громади інші голоси, кидаючи виважені й стримані слова мужицького, грубого та гарячого доймаючого жалю (Степан Васильченко, II, 1959, 108); — Може ти чув, хто палив панські стоги? — Не чув. — ..Так може зараз почуєш! — з усієї сили лупонув виваженою рукою у вухо (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 475).
ВИВАЖЕНИЙ
Тлумачення слова