ВИВАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИВАРИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Варячи що-небудь, добувати, одержувати якісь речовини. Селяни Галичини виварювали сіль, яку збували на місцевому ринку (Історія УРСР, I, 1953, 183); Щоб видобути чистий озокерит, породу виварюють у котлах, причому озокерит спливає (Гірнича промисловість.., 1957, 98); Накопавши всякого отруйного зілля та коріння, вона виварила його, щоб мати під рукою трутизну (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 255).
♦ Виварювати (виварити) воду з кого, кому — те саме, що Варити воду (див. варити). — Я йому виварила воду раз і другий! Тепер мене слухатиме й поважатиме (Нечуй-Левицький, I, 1956, 393); Вона з сльозами на очах розповіла, як за день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила ноги (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 72).
2. Варячи, очищати від чого-небудь, позбавляти бруду; довго варити в чомусь. На столику.. парував величезний бляшаний самовар відер на десять — у таких самоварах виварюють білизну (Юрій Смолич, V, 1959, 461); Замаслені ганчірки не слід викидати; їх треба виварити в розчині кальцинованої соди (Пересувні кінопроектори, 1959, 225);
// Довго варячи, позбавляти смакових або поживних якостей. Виварити м’ясо.