ВИ́ВАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виварити. — Чого ти ходиш, ніби в юшці виварений? Може, робота не по душі? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 272); Яких тільки прикрас у дівчат нема! Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді, вільховій корі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19).
ВИВАРЕНИЙ
Тлумачення слова