ВИ́В’ЯЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вив’ялити. Коли засвітили світло, Христя глянула на Оришку: низенька та мала на зріст, лице неначе вив’ялене та висушене (Панас Мирний, III, 1954, 300); Але спочатку й сон мучив вив’ялене тіло підполковника (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 263).
ВИВ’ЯЛЕНИЙ
Тлумачення слова