ВИТИНА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́ТНУТИ і рідко ВИ́ТЯТИ, тну, тнеш, док.
1. заст. Вирубувати, вирізувати що-небудь. Витяли пани ліс (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 208); Витяв з ременю шматок на підошву (Словник Грінченка).
2. Грати або виконувати з запалом (перев. музичні твори, танці). Ой, десь гуде, ой, десь грає, Скрипка витинає: Оце вдова своїй доні Весілля справляє (Українські народні ліричні пісні, 1958, 204); А брат мій сам вже далі Добрав, як витинать мазурку чи кадриль (Максим Рильський, Поеми, 1957, 243).