ВИ́ТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити. Я не такий, як отой війт із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку (Лесь Мартович, Вибр., 1949, 213); — Одну часть проп’є він сам, а три часті витуманять і вкрадуть у нього його добрі товариші (Ольга Кобилянська, II, 1956, 284).
ВИТУМАНИТИ
Тлумачення слова