ВИТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТРУЇТИ, ую, уїш, док., перех.
1. Винищувати всіх або багатьох отруйними речовинами.
2. перен. Знищувати що-небудь дощенту. У своєму творі [«Бур’ян»] А. Головко ставив завдання бичувати пороки, хиби,.. витруювати з життя все прогниле, що гальмує рух вперед (Українська література, 10 клас, 1957, 85); — Та як ті писарі, то вони здається і душу і серце у себе прописали, витруїли, — своє співає Настя. — Уже де тілько писар — то так і стережися як огню (Панас Мирний, IV, 1955, 70).