ВИТРУДИТИ

ВИТРУДИТИ, джу, лиш, док., перех., діал. Натрудити. Витрудив Грицько руки ту весну й те літо (Панас Мирний, II, 1954, 79).
♦ Гору (гори) труда витрудити — дуже багато попрацювати. І попоробив же ж я, якби ти знав.. Не менш, як оту гору труда витрудив… (Остап Вишня, I, 1956, 33); Не боявся в житті найтяжчої роботи — гори труда витрудив, гори солі із Сиваша на собі виносив (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 639).