ВИТРІШКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Дуже опуклий, випнутий з орбіт (про очі). — Сватай, Карпе, Палажку. — Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264); Мануйло великими витрішкуватими очима обвів притихлі ряди бригадників (Олесь Донченко, I, 1956, 486).
2. Який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі. За столом сидить молодиця, огрядна, червона, витрішкувата, носик маленький, а уста, як ворота (Марко Вовчок, VI, 1956, 249); Зупинившись перед дзеркалом, солдат підкрутив вуса, підморгнув до витрішкуватого обличчя в дзеркалі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 115).