ВИ́ТОРОХТІТИ, хчу, хтиш, док., розм.
1. неперех. Торохтіти, робити шум протягом певного часу. Виторохтіла миша всю ніч (Словник Грінченка).
2. перен., перех. Домогтися чого-небудь настирливою розмовою. — Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій: щось-таки та виторохтять (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52).