ВИ́ТОНЧЕНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням витончений 2—4. Васса ще озирнула себе з ніг до голови… і, цілком певна неабиякої краси й витонченості свого тіла, сіла до рояля (Григорій Епік, Тв., 1958, 133); Згодом художник став надуживати як вишуканістю кольорів, так і витонченістю форм (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 255).
ВИТОНЧЕНІСТЬ
Тлумачення слова