ВИТОЧЕНИЙ 1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до виточити 1. Іван привітно махнув кепкою своєму напарнику, що вже помітив його, і весело показав очима на гору виточених за ніч деталей (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 394); В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Юрій Смолич, II, 1958, 42); Личко її молоде та радісне, як яблучко, червоніло, очі горіли, шия, плечі наче виточені з рожевого каменю (Панас Мирний, IV, 1955, 139); Гострі ножі точені, В крові панів мочені.. Виточені, аж горять, На панів та на. панят (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 138); Залізняк нарешті зібрав усю силу,.. знайшов глибоку, вітром виточену ямку, міцно зачепився пальцями (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 7).
2. прикм. Який має досконалу форму, витончені лінії. Смугляве обличчя з рівним виточеним носом.. нагадувало одно з тих облич, що їх.. митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 85).
Як (немов, наче і т. ін.) виточений — який має правильну, досконалу форму, витончені лінії. Уся [дівчина] — як виточена, а довга коса, чорна, як гадюка, так і обвивається круг тонкого стану (Олекса Стороженко, I, 1957, 83); — Бісова Улька, ноги як виточені і пошкрябані соломою, мабуть, у полі пошкрябала (Іван Микитенко, II, 1957, 396).
ВИТОЧЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виточити 2. Кров була виточена вся. Доктор Гальванеску був мертвий (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 260).