ВИСУВА́НЕЦЬ, нця, чол. Передовий працівник (робітник, колгоспник або службовець), висунутий, рекомендований на відповідальну роботу. Робітники з гордістю називали його своїм висуванцем (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 60); На цьому посту Антонович несподівано застав свого висуванця (Олесь Гончар, I, 1954, 282).
ВИСУВАНЕЦЬ
Тлумачення слова